"Знаєте, коли певний час тому я повернувся з-за кордону, моя молодша дочка Поліна, їй зараз 8 років, сказала: "Тату, як же добре вдома!" Я з нею повністю згоден. Де народився, там і знадобився.
В США я не жити приїхав, а виконати свою роботу, підготуватися. Вирушив до Фредді Роачу ще й тому, що хотів зрозуміти: чи справді тут мекка боксу. Коли інші розповідають - це одне, а коли приміряєш сорочку на себе - зовсім інше.
Мені пощастило працювати з першокласними тренерами. Володимиром Лавровим, Валерієм Бєловим і, звичайно, моїм першим наставником Євгеном Сергєєвим. Але є проблема: в нашому російською менталітеті закладено чесність, відкритість, а в професійному боксі все інакше. Багато заборонених речей. Вихід один: ти можеш цього не робити, цим не користуватися, але знати про це необхідно.
Якщо ви дивилися недавні гучні бої Мейвезер - Майдана і Ломаченко - Салідо, то бачили, як багато там було пущено в хід заборонених ударів та інших трюків. На превеликий жаль, професійний бокс - це ще й бруд. І якщо противник так чинить з тобою, ти повинен вміти захистити себе. Тренування в Америці необхідні і для цього теж.
Тут досить багато російськомовних - і українці, і чеченці, і росіяни. Наприклад, Єгор Мехонцев, Тарас Шелестюк з братом. Незважаючи на складну політичну ситуацію, всі ми тут тримаємося разом. При цьому з боку американців немає жодних проблем. Політика політикою, а на людському рівні ніякої напруги не відчувається", - наводить слова Лєбєдєва