Володимир Кличко (62-3-0, 53 КО) - Кубрат Пулєв (20-0, 11 КО)

O2 World Arena, Гамбург, Німеччина. Бій за звання чемпіона світу WBA, IBF, WBO у суперважкій вазі.

"На сьогодні Кубрат є №2 у суперважкому дивізіоні після Кличка. Він точно сильніший за Повєткіна, причому не тільки як боксер, але ментально", - це слова одного із тренерів Володимира Кличка Джеймса Алі Башира. Представник олдскульної гвардії американського боксу дуже рідко робить компліменти. Навіть там, де в плані хоча б елементарного піару варто суперника і похвалити, аби викликати бодай дещицю зайвого інтересу до переважно місматчів за участі Кличка. Але ні, Башир постійно ріже правду-матку: такий-то або такий-то суперник не протримається проти Кличка і пари раундів.

Та цього разу Башир справді похвалив майбутнього опонента українського суперчемпіона: перефразовуючи відомий вислів, слова Башира можна зрозуміти, як "Пулєв перший після... Кличка". Дехто зі скепсисом поставиться до цих слів американського тренера, але я повністю змушений погодитися із Баширом. Пулєв сьогодні і справді №2 після Володимира Кличка. Впевнений, що якби болгарин зустрівся із будь-яким сучасним супертяжем, то був би фаворитом з кожним суперником. З кимось більше, з кимось трохи менше, але був би фаворитом. Це стосується і саморозпіареного Тайсона Фьюрі, і супер-мега-проспекта-нокаутера Деонтея Вайлдера, який скоро проведе бій за титул WBC, але реальних можливостей якого ще не бачив ніхто. Він і справді №2. Але головне питання напередодні протистояння Кличка і Пулєва полягає у тому - наскільки ж велика прірва між королем та власне оцим №2.

Ось для вас простий приклад. Десь рік тому один з найперспективніших на той час супертяжів, боєць, якого Клички (причому тоді ще обидва) розглядали як свого потенційного суперника, а спеціалісти вважали чи не одним з головних претендентів-спадкоємців на трон українців, проводив бій із маловідомим австралійським слаггером Алексом Ліапаї. При менш більш конкурентному поєдинку з двома нокдаунами Бойцов програв. Причому програв без будь-яких питань. Ця перемога й вивела Ліапаї на бажаний касовий бій із Кличком. Так ось, уже в самому бою з Кличком ось цей переможець одного із найперспективніших супертяжів сучасності, постав в абсолютно жалюгідній вбогості, нагадуючи не претендента, а такого собі колгоспного комбайнера, який після робочої зміни вирішив влаштувати махач на потіху мчсцевій публіці. Такої відверто катастрофічної різниці у класі не пригадаєш у титульному бою супертяжів давно. Про що це говорить? Насамперед про те, що зараз різниця між Кличком і рештою - колосальна. Ще раз повторюся: Кличко Ліапаї не вибирав, це був офіційний претендент у чесно завойованому поєдинку. Пулєв - це не Ліапаї, а визнаний багатьма №2 після Кличка. Тож тепер хороша нагода перевірити: як різниця між Кличком та другим за силою супертяжем. Але те, що з Кубратом так, як з Ліапаї легко не буде - це точно.



Так чому Пулєв зараз найдостойніший опонент Кличка? Повернемося до цитати Башира, а саме до тієї частини, де йшлося про ментальність. У нього вона справді на дуже високому рівні. Він ніколи не боявся жодного свого суперника, і зараз не боїться Кличка. Були опоненти в українця, які вели себе куди нагліше, але Пулєв демонструє повну відсутність поваги. Це не бравада. Він провів лише 20 боїв, але жоден його суперник (навіть на самому старті кар'єри) не був відвертим "мішком" - а це дуже рідкісне явище для сучасного боксу. Такі персонажі, як Метт Скелтон, Зак Пейдж, Домінік Гуінн уже були ледь не в дебютних його боях. Рівень опозиції підвищувався постійно, і не було жодного натяку на бодай одну несправедливу перемогу у його послужному списку. А пройшов він один за одним Тревіса Вокера, Олександра Дмитренка, Олександра Устінова, Тоні Томпсона. Тут немає суперзірок, але це дуже кваліфіковані і сильні боксери.

Як боксер, Пулєв може похизуватися непоганою любительською кар'єрою. Доволі габаритний (зріст - 194 сантиметри) з хорошими тактичними навиками, дуже пристойним джебом і непоганою роботою ніг. Може бути в ринзі як агресором, так і битися другим номером. Єдине, чого не вистачає Кубрату - це разового нокаутуючого удару, хоча у суперважкій вазі це доволі відносна річ...

...Та все ж мені видається, що відсутність динаміту в рукавицях а-ля покійний Коррі Сандерс або ж Сем Пітер - це і стане найбільшим недоліком Кубрата, який він не зможе покрити нічим. Всі давним-давно знають, що перемогти Кличка реально лише нокаутом (та й то, це було ще за царя-гороха). Перестукати ж його за очками - справа практично марна. Так, Пулєв зможе принаймні спробувати потягатися в дуелі джебами. Спробує прориватися на ближню, але проти Кличка потрібен удар. Удар, який його зможе здивувати. Удар, який для початку підніме рівень поваги, а згодом і змусить діяти куди обережніше. А обережніше у випадку Володимира - це економне і обережне використання своєї правої гармати.



Між іншим, є велика підозра, що Кличко у цьому випадку почне підключати свою праву ще у стартових раундах, чого він зазвичай робить не так часто. Востаннє таке було у протистоянні з Маріушем Вахом, і це було не лише ефективно, але й ефектно. Звідки така підозра? Та все тому, що джеб Кличка, хоч і один із найкращих в історії суперважкого дивізіону, та все ж ідеально працює (і це природно) у бою із значно нижчими суперниками. Пулєв є нижчим лише на 4 офіційні сантиметри, а розмах рук у нього, мабуть, навіть більший.

При всій повазі до Пулєва, ми скоріш за все побачимо, що різниця між королем і заслуженим №2 суперважкого дивізіону буде, звичайно, меншою, ніж у попередньому протистоянні Кличка. Та все ж вона буде такою, що дозволить Кличку перемогти доволі комфортно. Можливий і більш конкурентний бій, ніж я очікую, та все ж це навряд чи. Якщо Кличко не нокаутує Пулєва до сьомого раунду, то нокауту уже скоріш за все не буде. А буде просто перемога з комфортним відривом по пунктах.