Поєдинку Олександра Усика і Тоні Белью з нетерпінням чекали усі фани боксу, оскільки розуміли, що в ніч з суботи на неділю українцю протистоятиме, мабуть, найважчий суперник в його кар‘єрі. Зрештою, подібні очікування чи то побоювання справдились вже після перших раундів, коли британець з якоюсь незрозумілою впевненістю вигравав поєдинок, часто потрапляючи правою то в корпус, то в обличчя абсолютного чемпіона світу в крузервейті. Так, Усик відповідав й виглядало це не менш ефектно, однак впевнена поведінка Белью, його крик і спирання на канати навіювали щось недобре. Щось подібне до того, що було під час бою з Бріедісом.

Усик схаменувся після екватору бою та продовжував лізти й подекуди здавалось, що він готовий будь-якою ціною дістати голову "бомбардувальника". Той же, у свою чергу, ловив українця та, як і його суперник, час від часу тримав удар. Тримав, бо вірив і чекав у те, що говорив він та безліч експертів перед поєдинком. Чекав моменту для того самого правого хука, про який згадували всі. Чекав, але не дочекався, оскільки, захопившись тим, що все йде аж занадто по його плану, в його щелепу залетів лівий боковий від "безударного" Усика, який і відправив Белью на канвас, наблизивши до промоутера Едді Хірна, котрий, знаходячись в ринг-сайді, розгублено зрозумів, що удар був подвійним. Подвійним, оскільки не тільки завершив цей бій, а й кар‘єру Белью, мабуть, не так, як він цього заслужив.

Тоні й справді бився сьогодні немов востаннє й провів дійсно сильних вісім раундів, однак, втративши на секунду концентрацію, одразу ж поплатився за це. Його поведінка під час бою - не прояв неповаги до Усика. Белью хотів піти красиво і він це майже зробив, адже, як вияснилось, вигравав по суддівським запискам у поєдинку, де кращим для суддів повинен був виглядати Усик, котрого ніби-то повинен був заспокоїти вищезгаданий руйнівний удар Белью.

Павло Добровольський